Кат

Сл?ди тво?х рук на т?л?..
зда?ться, що ще палають.
Мо? почуття зомл?л?
сл?зьми по щоках ст?кають.
З Тобою була готова
я, нав?ть, до р?зних збочень,
де кожна ?дея нОва -
з безмежн?стю заохочень..
Н?коли б себе не ховала
п?д сукнею чи халатом.
З жагою б Тебе кохала!!!
А Ти.. став для мене катом.
Негарна зовс?м, напевно.
Коханий М?й в?двернувся.
В душ? знову темно-темно.
Ти легко мене позбувся..
Без труднощ?в ? пояснень,
аби не росли спод?вання.
Кату?ш, М?й Н?жний Красень,
вмика?ш ?гнорування.
Катуй мо? серце знову..
Катуй, це для Тебе звично!
Я завершую цю "розмову"!!!
Лиш кохатиму Тебе в?чно..

картинка из интернета

Метки:
Предыдущий: Ничем не выше смерти вид
Следующий: Из Шекспира, сонет 16