Сонет 137 Сонети Пана Шекспiра
СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(в переклад? Олександра Виженка)
137
Сл?па Любов душ? наперек?р
Св?т видимий ? знаний викривля?,
? через те затьмарений м?й з?р
Брудне ? чисте вже не розр?зня?.
До гаван? прикуто погляд м?й,
Де ?ншим ти очам да?ш притулок.
Покинути не в силах берег тв?й,
Хоч серцю вкрай немилий почастунок.
Як може серце вуличний кабак
Сприймати, наче закуток у сад??
Як можуть оч? помилятись так,
Щоб в?ддан?сть розглед?ти у зрад??
Для серця, для очей ? для ума
Сл?па Любов - оманлива чума.
СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(п?дрядковий переклад Артема Виженка)
137
Ти сл?пий дурень, Кохання, що ж ти робиш з мо?ми очима
Такого, що вони дивляться, проте не бачать того, що бачать?
Вони знають, що таке краса, бачать, де вона,
Однак те, що ? найкращим, вида?ться найг?ршим.
Якщо очам, з?псованим занадто упередженими поглядами,
Присуджено долею пришвартуватися у т?й бухт?, де про?жджають ус? чолов?ки,
Тод? чому з нев?рност? очей ти викувала гаки,
До яких прив’язаний здоровий глузд мого серця?
Чому мо? серце ма? вважати окремою д?лянкою те,
Що, як воно зна?, ? так ? доступним усьому св?тов??
Або чому мо? оч?, бачачи це, кажуть, що цього нема,
З метою прикрити прекрасною в?рн?стю таке огидне обличчя?
У речах насправд? в?рних, мо? серце та оч? помилялися,
? тепер ?х передано ц?й оманлив?й чум?.
№ 137
Thou blind fool Love, what dost thou to mine eyes,
That they behold and see not what they see?
They know what beauty is, see where it lies,
Yet what the best is, take the worst to be.
If eyes corrupt by over-partial looks,
Be anchored in the bay where all men ride,
Why of eyes' falsehood hast thou forged hooks,
Whereto the judgment of my heart is tied?
Why should my heart think that a several plot,
Which my heart knows the wide world's common place?
Or mine eyes seeing this, say this is not
To put fair truth upon so foul a face?
In things right true my heart and eyes have erred,
And to this false plague are they now transferred.
(в переклад? Олександра Виженка)
137
Сл?па Любов душ? наперек?р
Св?т видимий ? знаний викривля?,
? через те затьмарений м?й з?р
Брудне ? чисте вже не розр?зня?.
До гаван? прикуто погляд м?й,
Де ?ншим ти очам да?ш притулок.
Покинути не в силах берег тв?й,
Хоч серцю вкрай немилий почастунок.
Як може серце вуличний кабак
Сприймати, наче закуток у сад??
Як можуть оч? помилятись так,
Щоб в?ддан?сть розглед?ти у зрад??
Для серця, для очей ? для ума
Сл?па Любов - оманлива чума.
СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(п?дрядковий переклад Артема Виженка)
137
Ти сл?пий дурень, Кохання, що ж ти робиш з мо?ми очима
Такого, що вони дивляться, проте не бачать того, що бачать?
Вони знають, що таке краса, бачать, де вона,
Однак те, що ? найкращим, вида?ться найг?ршим.
Якщо очам, з?псованим занадто упередженими поглядами,
Присуджено долею пришвартуватися у т?й бухт?, де про?жджають ус? чолов?ки,
Тод? чому з нев?рност? очей ти викувала гаки,
До яких прив’язаний здоровий глузд мого серця?
Чому мо? серце ма? вважати окремою д?лянкою те,
Що, як воно зна?, ? так ? доступним усьому св?тов??
Або чому мо? оч?, бачачи це, кажуть, що цього нема,
З метою прикрити прекрасною в?рн?стю таке огидне обличчя?
У речах насправд? в?рних, мо? серце та оч? помилялися,
? тепер ?х передано ц?й оманлив?й чум?.
№ 137
Thou blind fool Love, what dost thou to mine eyes,
That they behold and see not what they see?
They know what beauty is, see where it lies,
Yet what the best is, take the worst to be.
If eyes corrupt by over-partial looks,
Be anchored in the bay where all men ride,
Why of eyes' falsehood hast thou forged hooks,
Whereto the judgment of my heart is tied?
Why should my heart think that a several plot,
Which my heart knows the wide world's common place?
Or mine eyes seeing this, say this is not
To put fair truth upon so foul a face?
In things right true my heart and eyes have erred,
And to this false plague are they now transferred.
Метки:
