Сонет 141 Сонети Пана Шекспiра
СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(в переклад? Олександра Виженка)
141
М?й з?р не зачарований тобою -
Явля?ш ти розбещену красу.
А серцем сл?по, в?ддано, з любов’ю,
Наперек?р очам, тебе несу.
Для слуху голос тв?й не ? при?мним;
Тв?й аромат, ц?лунки, дотик рук
Не збуджують в мен? вогонь блаженний
Для свята н?жних та?мничих злук.
Н? п’ять чутт?в, н? розум м?й недремний
Не можуть серцю ясно довести,
Що ? воно тво?м рабом смиренним,
? хрест слуги я змушений нести.
Все ж благом ? мо?м чума кохання,
Бо ти м?й гр?х, ? суд, ? покарання.
СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(п?дрядковий переклад Артема Виженка)
141
Слово чест?, я не кохаю тебе сво?ми очима,
Оск?льки вони пом?чають у тоб? тисяч? недол?к?в,
Але мо? серце коха? те, що вони зневажають,
Воно, наперек?р очам, раде бути засл?пленим коханням.
Мо? вуха не рад? звучанню твого голосу,
А мо? н?жне в?дчуття не схильне до тво?х низьких дотик?в,
Ан? смак, ан? запах не бажають бути запрошеними
На будь-яке чутт?ве свято з тобою наодинц?.
Але ан? мо? п’ять розумових зд?бностей, ан? п’ять чутт?в не можуть
Переконати одне нерозумне серце не служити тоб?,
Т?й, яка залиша? безвладним образ чолов?ка,
Рабом та жалюг?дним прислужником твого гордовитого серця.
В сво?й чум? я вважаю за св?й здобуток т?льки те,
Що вона змушу? мене гр?шити ? признача? мен? покарання.
№ 141
In faith I do not love thee with mine eyes,
For they in thee a thousand errors note,
But 'tis my heart that loves what they despise,
Who in despite of view is pleased to dote.
Nor are mine cars with thy tongue's tune delighted,
Nor tender feeling to base touches prone,
Nor taste, nor smell, desire to be invited
To any sensual feast with thee alone:
But my five wits, nor my five senses can
Dissuade one foolish heart from serving thee,
Who leaves unswayed the likeness of a man,
Thy proud heart's slave and vassal wretch to be:
Only my plague thus far I count my gain,
That she that makes me sin, awards me pain.
(в переклад? Олександра Виженка)
141
М?й з?р не зачарований тобою -
Явля?ш ти розбещену красу.
А серцем сл?по, в?ддано, з любов’ю,
Наперек?р очам, тебе несу.
Для слуху голос тв?й не ? при?мним;
Тв?й аромат, ц?лунки, дотик рук
Не збуджують в мен? вогонь блаженний
Для свята н?жних та?мничих злук.
Н? п’ять чутт?в, н? розум м?й недремний
Не можуть серцю ясно довести,
Що ? воно тво?м рабом смиренним,
? хрест слуги я змушений нести.
Все ж благом ? мо?м чума кохання,
Бо ти м?й гр?х, ? суд, ? покарання.
СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(п?дрядковий переклад Артема Виженка)
141
Слово чест?, я не кохаю тебе сво?ми очима,
Оск?льки вони пом?чають у тоб? тисяч? недол?к?в,
Але мо? серце коха? те, що вони зневажають,
Воно, наперек?р очам, раде бути засл?пленим коханням.
Мо? вуха не рад? звучанню твого голосу,
А мо? н?жне в?дчуття не схильне до тво?х низьких дотик?в,
Ан? смак, ан? запах не бажають бути запрошеними
На будь-яке чутт?ве свято з тобою наодинц?.
Але ан? мо? п’ять розумових зд?бностей, ан? п’ять чутт?в не можуть
Переконати одне нерозумне серце не служити тоб?,
Т?й, яка залиша? безвладним образ чолов?ка,
Рабом та жалюг?дним прислужником твого гордовитого серця.
В сво?й чум? я вважаю за св?й здобуток т?льки те,
Що вона змушу? мене гр?шити ? признача? мен? покарання.
№ 141
In faith I do not love thee with mine eyes,
For they in thee a thousand errors note,
But 'tis my heart that loves what they despise,
Who in despite of view is pleased to dote.
Nor are mine cars with thy tongue's tune delighted,
Nor tender feeling to base touches prone,
Nor taste, nor smell, desire to be invited
To any sensual feast with thee alone:
But my five wits, nor my five senses can
Dissuade one foolish heart from serving thee,
Who leaves unswayed the likeness of a man,
Thy proud heart's slave and vassal wretch to be:
Only my plague thus far I count my gain,
That she that makes me sin, awards me pain.
Метки:
