Йду я по сонному мiсту...

Йду я по сонному м?сту,
з пов?трям вдихаючи ос?нь,
Жад?бно п’ю прохолоду,
? мабуть, уже не нап’юсь.
Може, за морем,
хтось сонця чека? ? просить,
Я вже не плачу,
? холоду вже не боюсь.

Марно шука?ш у серц?
хоч крапельку смутку –
В ньому нема? н?чого,
окр?м забуття.
Н?би побита собака
шука?ш притулку,

Марно вдивля?шся в оч?,
в них вже нема? життя.
Ти не для себе см??шся,
а просто, щоб вигнати дур?сть,
Через нещастя убр?д,
не шукаючи нав?ть м?стка,
Молишся Богу ? просиш,
щоб щастя роки повернулись,
Просиш, хоч зна?ш,
що Бога на св?т? нема.