Темрява

Темрява м’яко торка? оголен? плеч?,
як одягти оксамитом подушечки лап?
Розум вола?, що пестощ? ц? небезпечн?,
спрагла душа до св?танку цей спок?й пила б.

Знову межа... Та нарешт? звед?ть огорожу!
Др?т натягн?ть ?з напругою в тисяч? вольт.
Переступити так легко ? я опиратись не можу,
хто ж бо це слово придумав таке недолуге ?вервольф”?

Важко збирати уламки минулих батал?й,
вчора було це, чи тисяч? рок?в тому?
Все доведу акс?омою ? так не бува?”,
як же себе розд?лити на св?тло й п?тьму?