Петя Дубарова. Вовтузиться котятком море сине

Петя Дубарова
Вовтузиться котятком море син?


Вовтузиться котятком син? море
?з сонцем, що у ср?бн? хвил? пада.
Як хочу я, щоб завжди неозоре,
воно мене так зустр?чало радо.

Було б, як я, — бешкетувало, грало, —
а не як ос?нь чи весна тенд?тна,
живця ? кисню додало б чимало
йому й п?сням блакитним л?то спритне.

Для мене море — це святиня в?чна,
розвихрене ? сповнене над??,
м?й б?ль воно поглине завжди звично,
як щиро душу перед ним розкрию.

(переклад з болгарсько? — Любов Цай)

***

Петя Дубарова
Морето се боричка като коте


Морето се боричка като коте
със слънцето, попило във вълните.
Как искам с този ритъм доживотен
то все да ме посреща, с дъх наситен.

Как искам все да бъде като мене —
не кротко като пролет или есен,
а лятото от свойте оксижени
да дава пулс на синята му песен.

Това море за мене е светиня —
развихрено, възторжено и младо
и всяка моя болка ще угасва
пред него, щом докрай я изповядам.