i все ж на укр. яз

Н?, я не перша ? не крайня.
На бездор?жж?...не при справах...
Ти наближа?ш час прощання,
хоча не цьо'го сам бажа?ш.

Пробач, що серце знов тривожу
ди'ханням у м?жрядд? в?'рш?в.
Прощатись складно...я не можу!
Ти допом?г. Але на г?рше.

Бл?да я в дзеркал? сьогодн? -
оч? болять...як?й скандал...
Не зраджен? у зрад? жодн?й.
Н?хто люби'ть не об?цяв.

? все ж пальця'ми, наче скле?н?.
Не застига? ополонь.
Зустр?ла Бога я у те'рен?,
Самотн?й був, як я, либонь.

Калюж? п?д очима втерши,
дивлюсь, як обл?та? цв?т...
Метеликом кружля?ш впертим,
хоч не до жарт?в, в серц? - гн?т.

Понад галявинами з дру'гими
л?тай, не згадуй кожен раз,
про тих, що бу'ли недолугими
й п?сн?' сп?вали зам?сть нас.

Л?зли до п?р"ячка п?д кри'лами,
що милий - кожен шепот?в,
щоб з год?вниц? ?х зернинами,
немов на здачу, ти кормив.

Сьогодн? в?тер в нашу сторону,
та я втомилась жити в снах.
Давно вже л?тери вс? пор?вну
склалися в наших ?менах.

12/12/18/


(в?льний переклад - "И всё же" О. Заря 2)