Передчуття

Великий сум, чомусь мене тривоже!
Передчуття, якихось грiзних змiн.
Земля кричить, вона уже не може,
Терпiти людство, що не чу? дзвiн…

Дзвiн застережний, той, що б’? тривогу!
Той, що наскрiзь, пронизу? сердця.
Вселенський розум, ще да? нам змогу,
Збагнути суть, призначення Творця!

Ну що ми робим? Губимо природу?
Cмiття, вiдходи, оточили нас…
Отру?не повiтря, всьому шкодить.
Iндустрiя, ренгени повсякчас.

Змiнився клiмат, смерчi, урагани,
Снiгiв намети, повень, спекота.
Гольфстрiм спинився, ну а крига тане,
Загинуть люди! В серцi гiркота…

Земля ста?! Магнiтне губить поле...
Воно важливе в побутi, життi.
Орi?нтир птахiв, тварин, i доля
Людська сумнiвна в цьому майбуттi!

Iще не пiзно, люди об’?днайтесь!
З’?днайте розум людства, всiх кра?н!
I вiдродити Землю намагайтесь!
Щоб не лишити, пiсля нас ру?н!

Земля жива, вона творiння Бога!
I ми на нiй, створить повиннi Рай!
I це остання, нам пересторога!
Iнакше Пекло!!! Й людству буде край!!!