Пiсня скрипаля

Ще ранок спав - рожеве немовля.
? нав?ть в?тер сон не м?г порушить.
Та лиш самотня п?сня скрипаля
Десь ?з в?кна торкала щемно душу.

Впливала дивна музика у сни
Над м?стом у ранковому св?танн?.
Краплинки суму в?дривались в?д струни
Беззахисн?, мов з?ткан? з прощання.

-Скажи, скрипалю, в чим твоя печаль,
Що так до болю серце обп?ка??
Невже згасили блиск в тво?х очах
Т? ноч?, що безсонням серце крають?

О, спомин?в одв?чн? ланцюги!
Як важко вас позбутися з л?тами,
Коли розмит? щастя береги,
Вц?лован? холодними дощами.

Коли п?д час, г?рким ковтком жалю
Нудьга стиска? серце безнад?йно...
О, як тоб? я в?рю, скрипалю!
А звуки скрапують... так сумно й мелод?йно.