Cкупой Рыцарь - Cкупий Лицар пер. укр
Читач?, вибачте будь ласка мо? помилки!
Олександр Пушк?н
СКУПИЙ ЛИЦАР
(Сцени з Ченстоновой траг?комед??: The covetous Knight 1)
СЦЕНА I
У веж?.
Альбер ? ?ван
Альбер
У будь-якому випадку, на турн?р?
З'явлюся. Дай менi побачити шолом, ?ване.
?ван пода? йому шолом.
Його пробито наскр?зь, з?псован.
Його одягнути неможливо. Д?стати мен? сл?д новий.
Який удар! Клятий граф Делорж!
?ване
? ви йому порядком в?дплатили:
Як з стремен ви вибили його,
В?н добу як мертвий лежав - ? навряд чи
В?дновився.
Альбер
Але все саме в?н не ? у збитку;
Його нагруддя ? ще ц?ле, венец?анське,
Або життя своя: гроша йому не варто;
?нший соб? не стане купувати.
Чого з нього не зняв в?дразу я шолома !
Але зняв би я, коли б це не було соромно
Мен? панiй та герцога. Клятий граф!
В?н краще б мен? голову пробив.
? плаття треба мен?. В останн?й раз
Вс? лицар? сид?ли в ту саму мить в атлас?
Та оксамит?; я в обладунках був один
За герцогським столом. В?дговорився
Я тiльки тим, що на турн?р потрапив випадково.
А нин? що скажу? О б?дн?сть, б?дн?сть!
Як принижу? серце нам вона!
Коли Делорж списом сво?м найважчим
Пробив мен? шолом ? повз проскочив,
Або я з в?дкритою головою пришпорив
Ем?ра мого, помчав як вихор
? в?дкинув графа геть на двадцять крок?в,
Як маленького пажа; як все пан?
П?двелися з м?сць, коли сама Клот?льда,
Закривши обличчя, мимовол? вигукнула,
? славили герольди м?й удар, -
Тод? н?хто не думав про причини
? хороброст? мо?? ? сили чудово?!
Сказився я за пошкоджений шолом,
Геройству що виною було? - скнар?сть.
Так! заразитися тут не важко нею
П?д одним дахом з мо?м батьком.
Що б?дний м?й Ем?р?
?ван
В?н все кульга?.
Вам ви?хати на ньому ще не можна.
Альбер
Ну, робити нема чого: куплю Гн?дого.
Недорого ? просять за нього.
?ван
Недорого, та грошiв нема? в нас.
Альбер
Що ж каже ледар Соломон?
?ван
В?н каже, що не може б?льше
В борг надавати без застави кошт?в вам.
Альбер
Заклад! ? де мен? взяти застави, чорт забирай!
?ван
Я вже казав.
Альбер
Що ж каже в?н?
?ван
Крекче та тиснеться вiддати грошiв в борг
Альбер
Та ти б йому сказав, що м?й батько
Багатий ? сам, як купець ?врейський, що чи рано , чи п?зно
Все успадкую.
?ван
Я казав.
Альбер
Що ж?
?ван
Тулиться та крекче.
Альбер
Як шкода!
?ван
В?н сам бажав до вас прийти.
Альбер
Ну слава Боговi.
Без викупу не випущу його.
Стукит в двер?.
Кто там?
В кiмнату заходить ?врей-купець.
?врей-купець
Ваш пок?рний слуга.
Альбер
Гей, друже!
Клятий скнаро, поважний Соломон,
П?д?йд?ть-но сюди: так ти, я чую,
Чи не в?риш в борг.
?врей-купець
Ох, милостивий лицар,
Клянуся вам: радий би ... Щоправда - але я не зможу.
Де кошт?в взяти? весь розорився я,
Усе лицарям старанно допомагаючи.
Н?хто не сплачу?. Вас хот?в прохати,
Чи не зможете хоч частину в?ддати менi...
Альбер
Розбiйник!
Та коли б у мене водились грош?,
З тобою чи став б я морочитись? повно,
Не будь впертим, м?й милий Соломон;
Давай черв?нц?. Висип? мен? сотню,
Поки тебе не обшукали.
?врей
Сотню!
Коли б мав я сто черв?нц?в!
Альбер
Слухай:
Чи не соромно тоб? сво?х друз?в
Чи не виручати?
?врей-купець
Клянуся вам ...
Альбер
Год?, год?.
Мабуть застави ти вимага?ш? що за н?сен?тницю ти кажеш!
Що дам тоб? в запоруку? Шматок свинячо? шк?ри?
Коли б я м?г що залежить, давно
Вже продав би. Чи лицарського слова
Тоб?, пес, замало?
?врей-купець
Ваше слово,
Поки ви жив?, багато, багато значить.
Вс? скрин? фламандських багат??в
Як тал?сман воно вам в?д?мкне.
Але якщо ви його передасте
Мен?, б?дному ?врею, ? м?ж тим
Помрете (боже борони), тод?
У мо?х руках воно буде под?бне до
Ключу в?д кинут?й скриньки у море.
Альбер
Невже батько мене переживе?
?врей-купець
Хтозна? дн? наш? зл?чен? не нами;
Цв?в юнак веч?р, а нин? помер,
? ось його чотири старця
Несуть на згорблених плечах в могилу.
Пан е здоровий. Бог дасть - рок?в десять, двадцять
? двадцять п'ять ? тридцять проживе в?н.
Альбер
Ти брешеш, ?врей: так через тридцять рок?в
Мен? стукне п'ятдесят, тод? ? грош?
На що мен? згодяться?
?врей-купець
Грош?? - е грош?
Завжди, у всякий в?к нам придатн?;
Але юнак у них шука? слуг моторних
? не шкодуючи шле туди, сюди.
Адже старий бачить в них друз?в над?йних
? збер?га? ?х як з?ницю ока.
Альбер
О! м?й батько не слуг ? не друз?в
У них бачить, ? пан?в; ? сам ?м слугу?.
? як же слугу?? як алжирський раб,
Як пес ланцюговий. В нетоплен?й будц?
Живе, п'? воду, ?сть сух? к?рки,
Всю н?ч не спить, все б?га? так гавка?.
Або золото спок?йно в скринях
Лежить соб?. Мовчи! коли-небудь
це слугуватиме мен?, лежати забуде.
?врей-купець
Так, на пана похованн?
Пролл?ться б?льше кошт?в, н?ж сльози.
Пошли вам боже скор?ше спадщину.
Альбер
Amen!
?врей-купець
Або можна б ...
Альбер
Що?
?врей-купець
Отже, гадав я, що зас?б
Такий ? ...
Альбер
Який зас?б?
?врей-купець
Отже -
? у мене знайомий старенький,
?врей, аптекар б?дний ...
Альбер
лихвар
Такий самий, як ? ти, чи почестнiше трошки?
?врей-купець
Н?, лицар, Тов?й торг робить ?нший -
В?н склада? крапл? ... Щоправда, чудово,
Як д?ють вони.
Альбер
Але яка користь мен? в них?
?врей-купець
У склянку води п?длити ... трьох крапель буде досить,
Н? смаку в них, н? кольору не пом?тно;
Або людина без р?з? в живот?,
та без нудоти жодной, без болю вмира?.
Альбер
Тв?й старенький торгу? отрутою.
?врей-купець
Так -
? отрутою теж.
Альбер
Що ж? Борг е на м?сце кошт?в
Ти мен? запропону?ш склянок дв?ст? отрути,
За склянку по черв?нцю. Отже чи, чи що?
?врей-купець
См?ятися вам завгодно над? мною -
н?; я хот?в ... можливо, ви ... я гадав,
Що вже барону-пановi е час померти.
Алььбер
Що! отру?ти батька! ? наважився ти сину ...
?ване! тримай його. ? посм?в ти мен?! ..
Та чи зна?ш, запроданьска душа,
Пес, зм?й! що я тебе зараз же
На брам? пов?шу.
?врей-купець
Винуватий!
Вибачте: я жартував.
Альбер
?ван, мотузку.
?врей-купець
Я ... я жартував. Я грош?в вам прин?с.
Альбер
Геть, пес!
?врей-купець йде.
Ось до чого мене доводить
Батька р?дного скнар?сть! Купець цей мен? посм?в
Що запропонувати! Дай мен? зараз вина,
Я весь тремчу ... ?ван, однак ж грош?
Мен? потр?бн?. Зб?гай за цим клятим,
В?зьмеш його черв?нц?. Так сюди
Мен? принось каламар власний мiй. Цьому шахра?в?
Розписку дам. Та не вводь сюди
?уду цього ... Або н?, стривай,
Його черв?нц? тхнутимуть отрутою,
Як ср?бляники пращура його ...
Я запитав в тебе вина.
?ван
У нас вина -
Н? крапл? нема?.
Альбер
Або те, що мен? над?слав
У подарунок з ?спан?? Ремон?
?ван
Вечор я зн?с останню пляшку
До хворого коваля.
Альбер
Добре, пам'ятаю, знаю ...
Так дай води. Кляте життя!
Н?, вир?шено - п?ду шукати управи
У герцога: нехай батька змусять
Мене тримати як сина,або не як миша,
Народжено п?д п?длогою
СЦЕНА II
П?двал.
барон
Як молодий джи?ун оч?ку? побачення
З будь-якою повiею лукавою
Або дурною, ?м ошуканою, бо я
Весь день хвилини чекав, коли з?йду
У п?двал м?й та?мний, до в?рних скринь.
Щасливий день! Тому що можу сьогодн? я
У шостою скриню (в скриню яка ще не е повна)
Жменю золота нагромадженого всипати.
Чи не забагато, зда?ться, але по потрохах
Скарби зб?льшуються. Читав я десь,
Що цар одного разу во?нам сво?м
Повел?в знести земл? по жмен? в купу,
? гордий пагорб п?днявся - ? цар
М?г з гори з рад?стю оглядати
? дол, покритий б?лими наметами,
? море, де т?кали корабл?.
Так я, по жмен? б?дн?й приносячи
Звичню данину мою сюди в п?двал,
Возн?с м?й пагорб - ? з висоти його
Можу споглядати на все, що е мен? п?двладне.
Що неп?двладне е мен?? як бiс якийсь
Отсель керувати св?том я можу;
Лише схочу - споруджени палати;
У чудов? мо? садочки
Зб?жаться н?мфи жваво юрбою;
? музи данину свою мен? принесуть,
? в?льний ген?й мен? буде проданий в рабство,
? чеснота ? безсонна праця
Пок?рно будуть чекати мо?? нагороди.
Я свисну, ? до мене слухняно, несм?ло
Уповзе закривавлене злод?йство,
? руку власну лизатимуть, ? в оч?
Дивитися, в них знак мо?? читаючи вол?.
Мен? все е пок?рно, я само - н?чому;
Тому я вище вс?х бажань; тому спок?йний;
Я знаю м?ць мою: з мене досить
Ц??? св?домост? ...
(Дивиться на сво? золото.)
Зда?ться, не багато,
А ск?лькох людських турбот,
Ошукування, сл?з, мол?нь ? прокльон?в
Воно було як важковаговий представник!
Тут ? дублон старовинний .... ось в?н. Нин?
Вдова мен? в?ддала його, але перш
З трьома д?тьми п?вдня перед в?кном
Вона стояла на кол?нах виючи.
Йшов дощ, ? припинив, ? ще п?шов,
Облудниця не ч?палася з м?сця; я м?г б
?? прогнати, але щось мен? шепот?ло,
Що чолов?к?в борг вона мен? принесла
? не захоче завтра бути у в'язниц?.
Або цей? цей мен? прин?с Т?бо -
Де було взяти йому, л?нивцев?, шахраю?
Вкрав, зв?сно; або, може бути,
Там на великому шляху, вноч?, в га? ...
Так! якби вс? сльози, кров ? п?т,
Розлит? за все, що тут збережене,
З надр земних все виступили раптом,
То був би знову потоп - я захлинувся б
У мо?х п?двалах в?рних. Але пора.
(Хоче в?д?мкнути скриню.)
Кожного разу, коли хочу скриню
Мою в?д?мкнути, впадаю в жар ? тремт?ння.
Чи не острах (о н?! Кого боятись треба?
Бiля мен? е м?й меч: за злато в?дпов?да?
Чесний булат), але на серце мен? т?снить
Якесь нев?доме почуття ...
Нас запевняють лiкари: ? люди, як?
У вбивств? знаходять при?мн?сть.
Коли я ключ в замок влагаю, майже теж саме
Я в?дчуваю, що в?дчувати повинн?
Вони, втикаючи у жертву н?ж: при?мно
? жахливо разом.
(В?дмика? скриню.)
Ось мо? щастя!
(Всипа? грош?.)
?д?ть, Досить вам по св?ту нишпорити,
Слугуючи пристрастям ? до потреб людини.
Усн?ть тут сном сили ? спокою,
Як боги сплять в глибоких небесах ...
Хочу соб? сьогодн? бенкет влаштувати:
Запалю св?чку попер кожною скринею,
? все ?х в?д?мкну, та стану сам
Серед них дивитись на сяюч? купи.
(Запалю? св?чки ? в?дмика? скрин?
один за ?ншим.)
Я паную! .. Який маг?чний блиск!
Слухняний мен?, сильна мо? держава;
У н?й щастя, в н?й вшанування мо? ? слава!
Паную я ... але хто усл?д за мною
Прийме владу над нею? М?й наступник!
Вiн е дурний,вiн марнотратник молодий,
Розпусник?в розгульних сп?врозмовник!
Ледве помру, в?н, в?н! з?йде сюди
П?д ц? мирн?, н?м? склеп?ння
З натовпом облесник?в, придворних жад?бних.
Вкравши ключ? у трупа мого,
В?н скрин? з? см?хом в?д?мкне.
? потечуть скарби мо?
В атласн?, але д?ряв? кишен?.
В?н роз?б'? свят? судини,
В?н бруд ?ле?м царським напо?ть -
В?н роздаватиме ... Але за яким правом?
Мен? х?ба даремно це все перепало,
Або жартуючи, як гравцю, який
Гримить к?стьми та купи загр?ба??
Хто зна?, ск?льки г?рких стриман?сть,
Приборканих пристрастей, найважчих дум,
Та турбот добових, ночей безсонних мен?
Все це варто було? ?ль скаже син,
Що серце у мене обростило мохами,
Що я не знав бажання, що мене
? сов?сть н?коли не гризла, сов?сть,
Пазуристий зв?р, що скребе на серцi, сов?сть,
Непроханий г?сть, докучний сп?врозмовник,
Немов лихвар грубий, ця в?дьма,
В?д яко? меркне м?сяць ? могили
Бентежаться ? мертвих висилають?
Н?, вистраждати спершу соб? багатство,
А там подивимося, чи стане нещасливий
Те марнотратити, що кров'ю вiн придбав.
О, якщо б м?г в?д погляд?в нег?дних
Я приховати п?двал! О, коли б з могили
Прийти я м?г, тiнню невсипущею
Сид?ти на скрин? ? в?д живих
Скарби мо? берегти, як нин?! ..
СЦЕНА III
В Палац?.
Альбер, герцог
Альбер
Пов?рте, володарю, зазнавав я довго
Сором г?ркою б?дност?. Якби не крайн?сть,
Ви скарги мо?? взагал? б не почули.
герцог
Я в?рю, в?рю: о м?й шляхетний лицар,
Такий, як ви, батька не звинуватить
Без крайнощ?. Таких розпусних мало ...
Спок?йн? будьте: вашого батька
Усовещу я сам на сам, без шуму.
Я чекаю його. Давно ми не бачилися.
В?н був як друг д?дов? мо?му. Я пам'ятаю,
Коли я був ще дитям, в?н
Мене садив на свого коня
? покривав сво?м найважчим шоломом,
Немов церковним дзвоном.
(Дивиться в в?кно.)
Я щасливий, володарю, що в силах був
За наказом вашому з'явитися негайно.
герцог
Чи давно, барон, давно не бачились ми з вами?
Я Спод?ваюся, що ви пам'ята?те мене?
барон
Я, володарю?
Я як зараз вас бачу. О, ви були
Дитина жвавий. Мен? пок?йний герцог
Мовляв: Ф?л?п (в?н кликав мене
Завжди Ф?л?пом), що ти скажеш? а?
Рок?в за двадцять, право, ти ? я,
Ми будемо дурн? перед цим малим ...
Перед вами, тобто ...
герцог
Ми зараз знайомство
В?дновимо. Ви дв?р майже забули м?й.
барон
Старим я став, володарю, я нин?: при двор?
Що мен? робити? Ви молод?; вам люб?
Турн?ри, свята. А я на них
Чи не годжуся. Бог дасть в?йну, так я
Готовий, стогнучи, взлезть знову на коня;
Ще д?стане сили старий меч
За вас рукою, яка тремтить вже, оголити.
герцог
Бароне,Щодо старанн?стi вашей, це нам е св?домо;
Д?дов? мо?му великим другом ви були; м?й батько
Вас поважав. ? я завжди вважав
Вас в?рним та хоробрим лицарем - але сядемо.
У вас, барон, ? д?ти?
барон
Син один.
герцог
Нав?що його я при соб? не бачу?
Вам дв?р надокучив, але йому пристойно
У його л?тах ? званн? завжди залишатись б?ля нас.
барон
Володарю, я не втомився;
Але ви мене настрашили. Перед вами
Я б не хот?в з?знатися, але мене
Ви примушу?те вам розпов?сти про сина
Те, що бажав в?д вас би приховати.
В?н, володарю, на лихо, ? не вартий
Н? милостей, н? вашо? уваги.
В?н молод?сть свою проводить в буйних веч?рках,
В порочному кол? розваг та вад низьких ...
герцог
Це все тому,
Бароне, що в?н ? один. Самотн?сть
? неробство гублять молодих ос?б.
Перешл?ть до нас його: в?н забуде
Звички, зароджен? в глушин?.
Бароне
Вибачте мен?, але, право, володарю,
Я погодитись не можу на це ...
герцог
Але чому ж?
барон
Зв?льн?ть я благаю, володарю, старця ...
герцог
Я вимагаю: Щоб в?дкрили ви мен? причини
В?дмови вашо?.
барон
На сина я
Сердитий.
герцог
Але, за що?
барон
За злий злочин.
герцог
Але в чому ж воно, скаж?ть, склада?ться?
барон
Зв?льн?ть, герцог ...
герцог
Це ? дуже дивно,
Або вам соромно за нього?
барон
Так ... соромно.
герцог
Але що ж зробив в?н?
барон
В?н ... в?н мене
Хот?в убити.
герцог
Вбити! так я судовi
Його передам, як чорного лиход?я.
барон
Доводити не стану я, хоч знаю,
Що точно смерт? жада? в?н мо??,
Хоч знаю те, що робив замах в?н
На життя мо? ...
герцог
Що?
барон
Пограбувати.
Альбер кида?ться в к?мнату.
Альбер
барон, ви брешете.
герцог
(Синов?)
Як см?ли ви? ..
барон
Ти опинився тут! ти, ? ти мен? посм?в! ..
Ти м?г батьков? таке слово мовити! ..
Я брешу! ? перед нашим государем! ..
Мен?, мен? ... може бути вже чи не лицар я?
Альбер
Ви ? брехун.
барон
? гр?м ще не вдарив, боже правий!
Так п?дн?ми ж, ? меч нас розм?ркуй!
(Кида? рукавичку, син посп?хом ?? п?дн?ма?.)
Альбер
Дякую. Ось це ? перший дар батька.
герцог
Що бачив я? що було зараз перед? мною?
Син прийняв виклик на двоб?й в?д власного батька старого!
У як? дн? вдягнув я на себе
Ланцюг герцог?в! Цитьте: ви, безумець,
? ти, тигреня! повно.
(Синов?.)
Вкиньте це;
В?ддайте мен? пальчатку цю
(В?дбира? ??).
Альбер
(A парт?)
Прикро.
герцог
Так ? вп'явся в не? к?гтями! - нелюд!
П?д?ть: на оч? мо? не ви см?йте
З'являтися до тих п?р, поки я сам
Чи не закличу до вас.
(Альбер виходить.)
А що до вас, Ви, старий нещасний,
Чи не сором?тна ? ця ганьба вам ...
барон
Вибачте, пане ....
Стояти я не можу ... мо? кол?на
Слабнуть ... задушно! .. задушливо! .. Де ключ??
Ключ?, ключ? мо?! ...
герцог
В?н помер. Боже!
Жахливо ? стор?ччя та жахлив? ? серця людей!
Олександр Пушк?н
СКУПИЙ ЛИЦАР
(Сцени з Ченстоновой траг?комед??: The covetous Knight 1)
СЦЕНА I
У веж?.
Альбер ? ?ван
Альбер
У будь-якому випадку, на турн?р?
З'явлюся. Дай менi побачити шолом, ?ване.
?ван пода? йому шолом.
Його пробито наскр?зь, з?псован.
Його одягнути неможливо. Д?стати мен? сл?д новий.
Який удар! Клятий граф Делорж!
?ване
? ви йому порядком в?дплатили:
Як з стремен ви вибили його,
В?н добу як мертвий лежав - ? навряд чи
В?дновився.
Альбер
Але все саме в?н не ? у збитку;
Його нагруддя ? ще ц?ле, венец?анське,
Або життя своя: гроша йому не варто;
?нший соб? не стане купувати.
Чого з нього не зняв в?дразу я шолома !
Але зняв би я, коли б це не було соромно
Мен? панiй та герцога. Клятий граф!
В?н краще б мен? голову пробив.
? плаття треба мен?. В останн?й раз
Вс? лицар? сид?ли в ту саму мить в атлас?
Та оксамит?; я в обладунках був один
За герцогським столом. В?дговорився
Я тiльки тим, що на турн?р потрапив випадково.
А нин? що скажу? О б?дн?сть, б?дн?сть!
Як принижу? серце нам вона!
Коли Делорж списом сво?м найважчим
Пробив мен? шолом ? повз проскочив,
Або я з в?дкритою головою пришпорив
Ем?ра мого, помчав як вихор
? в?дкинув графа геть на двадцять крок?в,
Як маленького пажа; як все пан?
П?двелися з м?сць, коли сама Клот?льда,
Закривши обличчя, мимовол? вигукнула,
? славили герольди м?й удар, -
Тод? н?хто не думав про причини
? хороброст? мо?? ? сили чудово?!
Сказився я за пошкоджений шолом,
Геройству що виною було? - скнар?сть.
Так! заразитися тут не важко нею
П?д одним дахом з мо?м батьком.
Що б?дний м?й Ем?р?
?ван
В?н все кульга?.
Вам ви?хати на ньому ще не можна.
Альбер
Ну, робити нема чого: куплю Гн?дого.
Недорого ? просять за нього.
?ван
Недорого, та грошiв нема? в нас.
Альбер
Що ж каже ледар Соломон?
?ван
В?н каже, що не може б?льше
В борг надавати без застави кошт?в вам.
Альбер
Заклад! ? де мен? взяти застави, чорт забирай!
?ван
Я вже казав.
Альбер
Що ж каже в?н?
?ван
Крекче та тиснеться вiддати грошiв в борг
Альбер
Та ти б йому сказав, що м?й батько
Багатий ? сам, як купець ?врейський, що чи рано , чи п?зно
Все успадкую.
?ван
Я казав.
Альбер
Що ж?
?ван
Тулиться та крекче.
Альбер
Як шкода!
?ван
В?н сам бажав до вас прийти.
Альбер
Ну слава Боговi.
Без викупу не випущу його.
Стукит в двер?.
Кто там?
В кiмнату заходить ?врей-купець.
?врей-купець
Ваш пок?рний слуга.
Альбер
Гей, друже!
Клятий скнаро, поважний Соломон,
П?д?йд?ть-но сюди: так ти, я чую,
Чи не в?риш в борг.
?врей-купець
Ох, милостивий лицар,
Клянуся вам: радий би ... Щоправда - але я не зможу.
Де кошт?в взяти? весь розорився я,
Усе лицарям старанно допомагаючи.
Н?хто не сплачу?. Вас хот?в прохати,
Чи не зможете хоч частину в?ддати менi...
Альбер
Розбiйник!
Та коли б у мене водились грош?,
З тобою чи став б я морочитись? повно,
Не будь впертим, м?й милий Соломон;
Давай черв?нц?. Висип? мен? сотню,
Поки тебе не обшукали.
?врей
Сотню!
Коли б мав я сто черв?нц?в!
Альбер
Слухай:
Чи не соромно тоб? сво?х друз?в
Чи не виручати?
?врей-купець
Клянуся вам ...
Альбер
Год?, год?.
Мабуть застави ти вимага?ш? що за н?сен?тницю ти кажеш!
Що дам тоб? в запоруку? Шматок свинячо? шк?ри?
Коли б я м?г що залежить, давно
Вже продав би. Чи лицарського слова
Тоб?, пес, замало?
?врей-купець
Ваше слово,
Поки ви жив?, багато, багато значить.
Вс? скрин? фламандських багат??в
Як тал?сман воно вам в?д?мкне.
Але якщо ви його передасте
Мен?, б?дному ?врею, ? м?ж тим
Помрете (боже борони), тод?
У мо?х руках воно буде под?бне до
Ключу в?д кинут?й скриньки у море.
Альбер
Невже батько мене переживе?
?врей-купець
Хтозна? дн? наш? зл?чен? не нами;
Цв?в юнак веч?р, а нин? помер,
? ось його чотири старця
Несуть на згорблених плечах в могилу.
Пан е здоровий. Бог дасть - рок?в десять, двадцять
? двадцять п'ять ? тридцять проживе в?н.
Альбер
Ти брешеш, ?врей: так через тридцять рок?в
Мен? стукне п'ятдесят, тод? ? грош?
На що мен? згодяться?
?врей-купець
Грош?? - е грош?
Завжди, у всякий в?к нам придатн?;
Але юнак у них шука? слуг моторних
? не шкодуючи шле туди, сюди.
Адже старий бачить в них друз?в над?йних
? збер?га? ?х як з?ницю ока.
Альбер
О! м?й батько не слуг ? не друз?в
У них бачить, ? пан?в; ? сам ?м слугу?.
? як же слугу?? як алжирський раб,
Як пес ланцюговий. В нетоплен?й будц?
Живе, п'? воду, ?сть сух? к?рки,
Всю н?ч не спить, все б?га? так гавка?.
Або золото спок?йно в скринях
Лежить соб?. Мовчи! коли-небудь
це слугуватиме мен?, лежати забуде.
?врей-купець
Так, на пана похованн?
Пролл?ться б?льше кошт?в, н?ж сльози.
Пошли вам боже скор?ше спадщину.
Альбер
Amen!
?врей-купець
Або можна б ...
Альбер
Що?
?врей-купець
Отже, гадав я, що зас?б
Такий ? ...
Альбер
Який зас?б?
?врей-купець
Отже -
? у мене знайомий старенький,
?врей, аптекар б?дний ...
Альбер
лихвар
Такий самий, як ? ти, чи почестнiше трошки?
?врей-купець
Н?, лицар, Тов?й торг робить ?нший -
В?н склада? крапл? ... Щоправда, чудово,
Як д?ють вони.
Альбер
Але яка користь мен? в них?
?врей-купець
У склянку води п?длити ... трьох крапель буде досить,
Н? смаку в них, н? кольору не пом?тно;
Або людина без р?з? в живот?,
та без нудоти жодной, без болю вмира?.
Альбер
Тв?й старенький торгу? отрутою.
?врей-купець
Так -
? отрутою теж.
Альбер
Що ж? Борг е на м?сце кошт?в
Ти мен? запропону?ш склянок дв?ст? отрути,
За склянку по черв?нцю. Отже чи, чи що?
?врей-купець
См?ятися вам завгодно над? мною -
н?; я хот?в ... можливо, ви ... я гадав,
Що вже барону-пановi е час померти.
Алььбер
Що! отру?ти батька! ? наважився ти сину ...
?ване! тримай його. ? посм?в ти мен?! ..
Та чи зна?ш, запроданьска душа,
Пес, зм?й! що я тебе зараз же
На брам? пов?шу.
?врей-купець
Винуватий!
Вибачте: я жартував.
Альбер
?ван, мотузку.
?врей-купець
Я ... я жартував. Я грош?в вам прин?с.
Альбер
Геть, пес!
?врей-купець йде.
Ось до чого мене доводить
Батька р?дного скнар?сть! Купець цей мен? посм?в
Що запропонувати! Дай мен? зараз вина,
Я весь тремчу ... ?ван, однак ж грош?
Мен? потр?бн?. Зб?гай за цим клятим,
В?зьмеш його черв?нц?. Так сюди
Мен? принось каламар власний мiй. Цьому шахра?в?
Розписку дам. Та не вводь сюди
?уду цього ... Або н?, стривай,
Його черв?нц? тхнутимуть отрутою,
Як ср?бляники пращура його ...
Я запитав в тебе вина.
?ван
У нас вина -
Н? крапл? нема?.
Альбер
Або те, що мен? над?слав
У подарунок з ?спан?? Ремон?
?ван
Вечор я зн?с останню пляшку
До хворого коваля.
Альбер
Добре, пам'ятаю, знаю ...
Так дай води. Кляте життя!
Н?, вир?шено - п?ду шукати управи
У герцога: нехай батька змусять
Мене тримати як сина,або не як миша,
Народжено п?д п?длогою
СЦЕНА II
П?двал.
барон
Як молодий джи?ун оч?ку? побачення
З будь-якою повiею лукавою
Або дурною, ?м ошуканою, бо я
Весь день хвилини чекав, коли з?йду
У п?двал м?й та?мний, до в?рних скринь.
Щасливий день! Тому що можу сьогодн? я
У шостою скриню (в скриню яка ще не е повна)
Жменю золота нагромадженого всипати.
Чи не забагато, зда?ться, але по потрохах
Скарби зб?льшуються. Читав я десь,
Що цар одного разу во?нам сво?м
Повел?в знести земл? по жмен? в купу,
? гордий пагорб п?днявся - ? цар
М?г з гори з рад?стю оглядати
? дол, покритий б?лими наметами,
? море, де т?кали корабл?.
Так я, по жмен? б?дн?й приносячи
Звичню данину мою сюди в п?двал,
Возн?с м?й пагорб - ? з висоти його
Можу споглядати на все, що е мен? п?двладне.
Що неп?двладне е мен?? як бiс якийсь
Отсель керувати св?том я можу;
Лише схочу - споруджени палати;
У чудов? мо? садочки
Зб?жаться н?мфи жваво юрбою;
? музи данину свою мен? принесуть,
? в?льний ген?й мен? буде проданий в рабство,
? чеснота ? безсонна праця
Пок?рно будуть чекати мо?? нагороди.
Я свисну, ? до мене слухняно, несм?ло
Уповзе закривавлене злод?йство,
? руку власну лизатимуть, ? в оч?
Дивитися, в них знак мо?? читаючи вол?.
Мен? все е пок?рно, я само - н?чому;
Тому я вище вс?х бажань; тому спок?йний;
Я знаю м?ць мою: з мене досить
Ц??? св?домост? ...
(Дивиться на сво? золото.)
Зда?ться, не багато,
А ск?лькох людських турбот,
Ошукування, сл?з, мол?нь ? прокльон?в
Воно було як важковаговий представник!
Тут ? дублон старовинний .... ось в?н. Нин?
Вдова мен? в?ддала його, але перш
З трьома д?тьми п?вдня перед в?кном
Вона стояла на кол?нах виючи.
Йшов дощ, ? припинив, ? ще п?шов,
Облудниця не ч?палася з м?сця; я м?г б
?? прогнати, але щось мен? шепот?ло,
Що чолов?к?в борг вона мен? принесла
? не захоче завтра бути у в'язниц?.
Або цей? цей мен? прин?с Т?бо -
Де було взяти йому, л?нивцев?, шахраю?
Вкрав, зв?сно; або, може бути,
Там на великому шляху, вноч?, в га? ...
Так! якби вс? сльози, кров ? п?т,
Розлит? за все, що тут збережене,
З надр земних все виступили раптом,
То був би знову потоп - я захлинувся б
У мо?х п?двалах в?рних. Але пора.
(Хоче в?д?мкнути скриню.)
Кожного разу, коли хочу скриню
Мою в?д?мкнути, впадаю в жар ? тремт?ння.
Чи не острах (о н?! Кого боятись треба?
Бiля мен? е м?й меч: за злато в?дпов?да?
Чесний булат), але на серце мен? т?снить
Якесь нев?доме почуття ...
Нас запевняють лiкари: ? люди, як?
У вбивств? знаходять при?мн?сть.
Коли я ключ в замок влагаю, майже теж саме
Я в?дчуваю, що в?дчувати повинн?
Вони, втикаючи у жертву н?ж: при?мно
? жахливо разом.
(В?дмика? скриню.)
Ось мо? щастя!
(Всипа? грош?.)
?д?ть, Досить вам по св?ту нишпорити,
Слугуючи пристрастям ? до потреб людини.
Усн?ть тут сном сили ? спокою,
Як боги сплять в глибоких небесах ...
Хочу соб? сьогодн? бенкет влаштувати:
Запалю св?чку попер кожною скринею,
? все ?х в?д?мкну, та стану сам
Серед них дивитись на сяюч? купи.
(Запалю? св?чки ? в?дмика? скрин?
один за ?ншим.)
Я паную! .. Який маг?чний блиск!
Слухняний мен?, сильна мо? держава;
У н?й щастя, в н?й вшанування мо? ? слава!
Паную я ... але хто усл?д за мною
Прийме владу над нею? М?й наступник!
Вiн е дурний,вiн марнотратник молодий,
Розпусник?в розгульних сп?врозмовник!
Ледве помру, в?н, в?н! з?йде сюди
П?д ц? мирн?, н?м? склеп?ння
З натовпом облесник?в, придворних жад?бних.
Вкравши ключ? у трупа мого,
В?н скрин? з? см?хом в?д?мкне.
? потечуть скарби мо?
В атласн?, але д?ряв? кишен?.
В?н роз?б'? свят? судини,
В?н бруд ?ле?м царським напо?ть -
В?н роздаватиме ... Але за яким правом?
Мен? х?ба даремно це все перепало,
Або жартуючи, як гравцю, який
Гримить к?стьми та купи загр?ба??
Хто зна?, ск?льки г?рких стриман?сть,
Приборканих пристрастей, найважчих дум,
Та турбот добових, ночей безсонних мен?
Все це варто було? ?ль скаже син,
Що серце у мене обростило мохами,
Що я не знав бажання, що мене
? сов?сть н?коли не гризла, сов?сть,
Пазуристий зв?р, що скребе на серцi, сов?сть,
Непроханий г?сть, докучний сп?врозмовник,
Немов лихвар грубий, ця в?дьма,
В?д яко? меркне м?сяць ? могили
Бентежаться ? мертвих висилають?
Н?, вистраждати спершу соб? багатство,
А там подивимося, чи стане нещасливий
Те марнотратити, що кров'ю вiн придбав.
О, якщо б м?г в?д погляд?в нег?дних
Я приховати п?двал! О, коли б з могили
Прийти я м?г, тiнню невсипущею
Сид?ти на скрин? ? в?д живих
Скарби мо? берегти, як нин?! ..
СЦЕНА III
В Палац?.
Альбер, герцог
Альбер
Пов?рте, володарю, зазнавав я довго
Сором г?ркою б?дност?. Якби не крайн?сть,
Ви скарги мо?? взагал? б не почули.
герцог
Я в?рю, в?рю: о м?й шляхетний лицар,
Такий, як ви, батька не звинуватить
Без крайнощ?. Таких розпусних мало ...
Спок?йн? будьте: вашого батька
Усовещу я сам на сам, без шуму.
Я чекаю його. Давно ми не бачилися.
В?н був як друг д?дов? мо?му. Я пам'ятаю,
Коли я був ще дитям, в?н
Мене садив на свого коня
? покривав сво?м найважчим шоломом,
Немов церковним дзвоном.
(Дивиться в в?кно.)
Я щасливий, володарю, що в силах був
За наказом вашому з'явитися негайно.
герцог
Чи давно, барон, давно не бачились ми з вами?
Я Спод?ваюся, що ви пам'ята?те мене?
барон
Я, володарю?
Я як зараз вас бачу. О, ви були
Дитина жвавий. Мен? пок?йний герцог
Мовляв: Ф?л?п (в?н кликав мене
Завжди Ф?л?пом), що ти скажеш? а?
Рок?в за двадцять, право, ти ? я,
Ми будемо дурн? перед цим малим ...
Перед вами, тобто ...
герцог
Ми зараз знайомство
В?дновимо. Ви дв?р майже забули м?й.
барон
Старим я став, володарю, я нин?: при двор?
Що мен? робити? Ви молод?; вам люб?
Турн?ри, свята. А я на них
Чи не годжуся. Бог дасть в?йну, так я
Готовий, стогнучи, взлезть знову на коня;
Ще д?стане сили старий меч
За вас рукою, яка тремтить вже, оголити.
герцог
Бароне,Щодо старанн?стi вашей, це нам е св?домо;
Д?дов? мо?му великим другом ви були; м?й батько
Вас поважав. ? я завжди вважав
Вас в?рним та хоробрим лицарем - але сядемо.
У вас, барон, ? д?ти?
барон
Син один.
герцог
Нав?що його я при соб? не бачу?
Вам дв?р надокучив, але йому пристойно
У його л?тах ? званн? завжди залишатись б?ля нас.
барон
Володарю, я не втомився;
Але ви мене настрашили. Перед вами
Я б не хот?в з?знатися, але мене
Ви примушу?те вам розпов?сти про сина
Те, що бажав в?д вас би приховати.
В?н, володарю, на лихо, ? не вартий
Н? милостей, н? вашо? уваги.
В?н молод?сть свою проводить в буйних веч?рках,
В порочному кол? розваг та вад низьких ...
герцог
Це все тому,
Бароне, що в?н ? один. Самотн?сть
? неробство гублять молодих ос?б.
Перешл?ть до нас його: в?н забуде
Звички, зароджен? в глушин?.
Бароне
Вибачте мен?, але, право, володарю,
Я погодитись не можу на це ...
герцог
Але чому ж?
барон
Зв?льн?ть я благаю, володарю, старця ...
герцог
Я вимагаю: Щоб в?дкрили ви мен? причини
В?дмови вашо?.
барон
На сина я
Сердитий.
герцог
Але, за що?
барон
За злий злочин.
герцог
Але в чому ж воно, скаж?ть, склада?ться?
барон
Зв?льн?ть, герцог ...
герцог
Це ? дуже дивно,
Або вам соромно за нього?
барон
Так ... соромно.
герцог
Але що ж зробив в?н?
барон
В?н ... в?н мене
Хот?в убити.
герцог
Вбити! так я судовi
Його передам, як чорного лиход?я.
барон
Доводити не стану я, хоч знаю,
Що точно смерт? жада? в?н мо??,
Хоч знаю те, що робив замах в?н
На життя мо? ...
герцог
Що?
барон
Пограбувати.
Альбер кида?ться в к?мнату.
Альбер
барон, ви брешете.
герцог
(Синов?)
Як см?ли ви? ..
барон
Ти опинився тут! ти, ? ти мен? посм?в! ..
Ти м?г батьков? таке слово мовити! ..
Я брешу! ? перед нашим государем! ..
Мен?, мен? ... може бути вже чи не лицар я?
Альбер
Ви ? брехун.
барон
? гр?м ще не вдарив, боже правий!
Так п?дн?ми ж, ? меч нас розм?ркуй!
(Кида? рукавичку, син посп?хом ?? п?дн?ма?.)
Альбер
Дякую. Ось це ? перший дар батька.
герцог
Що бачив я? що було зараз перед? мною?
Син прийняв виклик на двоб?й в?д власного батька старого!
У як? дн? вдягнув я на себе
Ланцюг герцог?в! Цитьте: ви, безумець,
? ти, тигреня! повно.
(Синов?.)
Вкиньте це;
В?ддайте мен? пальчатку цю
(В?дбира? ??).
Альбер
(A парт?)
Прикро.
герцог
Так ? вп'явся в не? к?гтями! - нелюд!
П?д?ть: на оч? мо? не ви см?йте
З'являтися до тих п?р, поки я сам
Чи не закличу до вас.
(Альбер виходить.)
А що до вас, Ви, старий нещасний,
Чи не сором?тна ? ця ганьба вам ...
барон
Вибачте, пане ....
Стояти я не можу ... мо? кол?на
Слабнуть ... задушно! .. задушливо! .. Де ключ??
Ключ?, ключ? мо?! ...
герцог
В?н помер. Боже!
Жахливо ? стор?ччя та жахлив? ? серця людей!
Метки:
