Дайан Вакоскi. Шоколад Мiдаса

Присп?в

Кава п?д в?тром.
Св?тло назустр?ч та пр?ч в?д н?чного
мотоцикл?ста. Чорна шк?рянка. Я
одягаю бутси
? в?н викрада?
мо? золоте кашне.

Частина ??
Шоколад М?даса

Якщо вона не ?сть св?й шоколад
тод?, коли ?нш? д?ти ?дять,
вона волод?? цими розк?шними плитками, темними
наче кавов? зерна,
а ?нш? – н?.
У кишенях солодощ? стають заяложеними наче б?вачн? кострища,
д?ти не грають з нею, вона
ма? лише
самоповагу. Тримайся.
Не ?ж шоколад.
?нш? д?ти, вдягнен? у ?J.C.Penney’s? та ?Sears Roebuck?,
б?гали двором, грали м’яча,
каталися на роликах п?сля школи, зупинялися
разом б?ля кондитерсько? по дороз? додому,
?ли цукерки, тод? як вона тримала сво?
у кишен? ? залишалася
невинною.
Вона мала щось, чого вони не мали.
Вона поступалася насолодою для того,
щоб мати те, що ус?
змарнували; вона ув’язнювала смак поза сво?м т?лом,
н?коли не ласувала т?лесно, ? вона розпов?дала ?м,
? тод? вони т?кали геть грати,
б?льше не запрошуючи ??.

У ?? кишенях масна цукерка танула
у сво?х обгортках, а пот?м знову тверд?ла. Вона вкривалася
с?рим нальотом, тьмян?ла ср?блом, окислення шоколаду
привабливе лише
у ?? уяв?. Саме тут, ?? шоколад перетворювався на метал, ?? М?дасов? ласощ?,
що робили ?? багатою,
якщо не золото то, принайм?,
завуальоване ср?бло в?д ?? не-споживацького
дотику.
…
Вона носила блузи, плащ?, весь
одяг п?д горло, верхн?й ?удзик завжди
заст?бнутий. ?? дражнили, нав?ть ?? хлопець
дражнив: ?Д?ано, розстебни верхн?й ?удзик жакета,
сьогодн? 26 градус?в?. Вона трималася,
так як вона трималаcя за свою цукерку, коли ?нш? д?ти
?ли. Вона залишалася заст?бнутою доверху.
Вона вдягала нейлонов? панчохи до школи.
Вона трималась осторонь. Вона
покладалася на себе або усе,
що могла соб? дозволити. Н?яких ком?кс?в та журнал?в про к?но,
як ?? сестра! Н?чого окр?м того,
що хот?лося б залишити назавжди.
Ще тод? вона усв?домила: щоб зберегти щось –
треба в?дмовитися в?д цього. Тобто, якщо хочеш приберегти шоколадку,
мусиш не ?сти ??. Якщо ти зекономила кишеньков? грош?,
то отримала митт?ве задоволення, терм?н
вичитаний з психолог?чно? л?тератури, а саме
Фройда та багатьох ?нших.
Вона плутала задоволення з жертвою.
Вона в?дчувала, що ма? такий м?зер,
? була такою жад?бною, прагнучи багато б?льше.
Вона була простроченою шоколадкою,
чи краще сказати ?заощадженою?,
у кишен?,
подал? в?д ус?х.
Недоторканна. М?дас недоторканий.

?? пересл?дував один н?чний кошмар.
?й снився високий чолов?к, його широкий силует,
схожий на простерт? крила крука,
прор?зав с?тку ?? завжди в?дкритого
в?кна спальн?
поштукатуреного будинку п?вденно-кал?форн?йського м?стечка.
Вже вдирався до ?? к?мнати, у чорному светр? з хомутом, син?й зимов?й шапочц? В?йськово-Морських Сил США, чорних штанях, чорних рукавичках.
Вона прокидалась, ?? горло бол?ло
в?д крику, темрява
згущувалась в?д присутност?
зловмисника. Вона була
надто налякана, щоб п?днятися з л?жка
? зачинити в?кно
– наче на п?длоз? були техаськ? гремучники, що могли атакувати ??
ноги.
Вона так ? не позбавилася страху темряви.
Вона трималася зачиненою.
Ховала себе, загорнутою у жах.

Гра на фортеп?ано була ?диним, де вона н?чого не економила.
Де вона витрачала кожну
ср?бну коп?йку.

Присп?в

Кава п?д в?тром.
Св?тло назустр?ч та пр?ч в?д н?чного
мотоцикл?ста. Чорна шк?рянка. Я
одягаю бутси
? в?н викрада?
мо? золоте кашне.