Меблi

Вкруг стол?в ст?льц? стояли,
Мебл? малюк?в чекали.

П?д в?кном, мов справжн?й пан,
Розтягнувся наш диван;

Дал? височ?ла шафа,
Трохи схожа на жирафа;

Стелаж? розклали книжки;
Спальня вбрала м`як? л?жка,

? гостиний ?гор ряд, -
Все чекало на малят.

Малюки затупот?ли,
Рад?сно загомон?ли,

Стали б?гать, гратися,
Весело см?ятися.

Раптом Зоя п?д?йшла ? зал?зла на стола .
Ст?л такого не стерп?в – покосився ? сп?тн?в;

А ст?лець , з горя, упав:
?Я ж нащо?!?, нас запитав.

Шафа глянула з-п?д лоба,
Рипнула: ? З?три м?кроба,

що з п?длоги на стола
п?дняла твоя нога.?

Зоя схлипнула ? впала,
Шафа ?й: ?Я так ? знала!

Кожен м?сце знай сво?, -
Хто не зна?, – програ?!

Не туди, д?вча, ти вл?зло,
Не ст?лець це ? не кр?сло.

За столом ми вс? ?мо
? малю?м, сидимо.

Зна? кожен молодець:
?Для сид?ння ? ст?лець?.

Балакуча наша шафа,
Трохи схожа на жирафа.