Казка про гномика

Коли до в?кна п?дплива?
Кораблик м?сячний,
На б?лих в?трилах долаючи
Море зоряне,
Крих?тний гном
В теплих шкарпетках вовняних
Спуска?ться вниз
По сяючому пром?нчику.
Фарби вийма з торбинки,
Що яскрав?ших
У ц?лому св?т?
Н?хто ? н?де не бачив!
См??ться у сн? дитинка –
Гномик пише,
Фарбу? ср?блястим
Казки ? мр?? дитяч?.
Мережить узори,
Малюючи все, до др?бнички,
Тоненькими пензлями
З хутром, на к?нчиках, заячим,
Та то для найменших,
Для старших –
З руденьким, лисячим,
Тримаючи пензля
В м?н?атюрних пальчиках.
Куйовдить волосся
? в’яже в пасемках вузлики,
Аби не забув хто,
Коли вже дорослим став,
Чар?вн? казки
? дивовижну музику,
Яку на соп?лц? вербов?й
Малеч? грав.
В?дчалить кораблик,
Зд?йнявши в?трила б?л?.
У мор? з?рковому –
Н? берег?в, н? дна.
Та, може, ц??? ноч?,
Здолавши хвил?,
Прилине на св?тлий вогник
Твого в?кна.