Сон-294

Мен? наснивсь новий роман в картинках,
Що складен?, як карти у колод?,
?х треба перетасувати й вийняти,
По черз?, угадавши хронолог?ю.

Картинки були в чорно-б?л?й гам?,
Як в ком?ксах, кожна под?я - спалах,
?з них складавсь сюжет, житт?ва драма,
Що рухався у текст? до ф?налу.

В малюнках розр?знялися геро?,
?хн? портрети - в м?м?ц? ? жестах,
Лиш оч? розгорались пурпурово, -
Червон? цятки в чорно-б?л?м текст?.

Десь вгаду?ться спок?й, десь ?нтрига,
Сюжетна л?н?я спрямована до п?ку,
До кульм?нац??, стараючись утримати,
Увагу читача малого в?ку.

Я розкладаю в р?зн?й посл?довност?
Картинки й намагаюся вгадати -
Яка з под?й центральна - ? у змоз?
Увагу читача затамувати.

Але, на жаль, под?й таких чимало,
Й попасти пальцем в небо неможливо,
А що, як в ненаписан?м роман?
К?лька сюжетних л?н?й - й вс? важлив?.

А, може, сл?д погратися, як в карти,
? в?дключити мислення лог?чне,
?, пробубн?вши поп?д носа мантру,
Дов?ритися сил? потойб?чн?й.

Й розкласти - в нелог?чн?й посл?довност?,
Виймаючи картинку за картинкою,
Даючи шанс хаосу й випадковост? -
Сплести свою сюжетну павутинку.

М?й мозок, як л?так - зд?йнявсь над хмарами,
Я подивилась на картинки зверху,
Та не могла углед?ти роману -
Н? л?тери, аби сюжет п?дперти.

Лише св?тились оч? у геро?в -
Червон? цятки на безлик?м фон?,
Як в чорно-б?л?й в?ков?й ?стор?й -
Прокляття марно пролито? кров?.