Сон-245

Це не ж?нка - це справжня тигриця,
Будь-кого роздере на шматки,
?й у в?ч? не варто дивитися -
Там зображен? череп й к?стки.

Золот? та наточен? ?кла -
Не лишають для жертви н? шансу,
Чи дорослого гризти чи д?ток?
Все залежить в?д резонансу.

А смугаста й доглянута шк?ра,
Лиш лисн??, немов ун?форма,
Киця лащиться ? на дов?р?,
Пробира?ться ближче до горла.

Ухопила за голову жертву -
Й проковтнула ц?лком, як у голод,
Ан? жалост?, н? милосердя,
Ан? сов?ст? прикрих докор?в.

У ел?тних ?? екскрементах
Ворушилось дитяче т?льце.
Що вернулося начебто з пекла -
Забруднивши в г?вн? все лице.

Та тигриця лиш переступила,
? п?шла з? спутошеним шлунком,
А дитина - пов?тря вхопила -
? почала благать порятунку.

Чи поможуть мастит? х?рурги,
В?дновити пожоване т?ло,
Щоб воскресло дитя Дем?ургом,
Стало зразу ж на ноги й поб?гло.

Чи в?дключать психологи память -
? повернуть утрачене щастя,
Щоб дитина вв? сн? не здригалась,
Вириваючись з щелеп напаст?.

Щоб, побачивши знову тигрицю,
Не тремт?ла, як кволий листок -
Щоб могла хижаку подивитись
Прямо в оч? - спустивши курок.

Аби день роковий пролистала -
? хоча б у доросл?м житт?,
В?дновилася, сильною стала,
Хто б не став на хижацьк?м путт?.

? зустр?вши вже кволу тигрицю
Показала сво? саблезуби -
Щоб в?дчула колишня цариця,
Смак страшно? й пов?льно? згуби.