Сповiдь ледi Макбет, писана з гарячки

Справно п'ю антиб?отики.
Ой, яка страшенна гидь!
Це ж для л?каря екзотика,
самого себе ц?лить.

? чого б ото комизитись?
Дов?дник до рук мерщ?й!
Хай лиш спробують наблизитись
Зм?й, Яга чи й сам Кощ?й!

Не на ту натрапив, хлопчику,
начувайсь, мерзенний тип,
ой, не зна?ш ти, м?кробчику,
у яку халепу влип!

Я ж тоб? не т?тка з вулиц?,
а чогось там кандидат.
Що тихенько так з?щулився?
Налякався? Сам не рад?

Я ж тебе, непотр?б, витрую,
як не л?ками, то банками.
Ти ще довго тут нам?рився
з? сво?ми лихоманками?

Проб?! Вже й на л?жко виклався,
мов коханець на побаченн?!
Але ж л?жко, любий в?русе,
геть для ?ншого призначене!

Та аби ж на тебе лихов?!
Щоб розклався ти на атоми!
Зчервон?лась. Важко дихаю.
Що вам кл?н?ка нагаду??

Це ж, не дай Господь, побачить хто,
? пропала репутац?я!
Не вряту? мого ?м?джу
н? одна реан?мац?я!

Скажуть, на н?ц без г?поф?зу,
завела соб? м?зер?ю:
ан? банку, ан? оф?су,
ан? нав?ть бухгалтер??.

В м?кроскоп х?ба примружишся
? милуйсь, як до вподоби.
? чого ти з ним вовтузишся
у постел? третю добу?

Десь я книжку вже в?дс?яла.
От, знайшла, а в н?й говорено:
я вчиню, чого не д?яла
? Содома ?з Гоморрою.

Теж мен?, персона целая,
розвели тут церемон?ю!
Я тоб? таке уд?лаю,
як та негра з Дездемоною.

Оборз?в? Мене ровня?ш ти
з всякой шушвалью м?сцевою?
Ти готовсь к последней радост?,
як Джуль?тта ?з Ромеою.

Дал? йде рекламна пауза.
Вимкнуло. Уже однаково.
Сорок. П?сля цього градусу
люди суржиком балакають.

Дайте, люди, асп?рину,
хоч УПСА, хоч у кота,
хоч з кози, та поверн?мось
до початку ?з хвоста.

Книжка ?. Знайом? л?тери
не вв?бга?ш ? до рим.
Зараз я тебе тру?тиму
цефа-ципро-мета-чим?

Отру?ла. ? на сов?ст?
писаний з гарячки в?рш.
? в Шексп?ра кращ? пов?ст?,
та нема? весел?ш.
Липень 1998