Родной город

Живемо ми у простор? ?дин?м*
? п?д покровом Божо? руки.
Ми- укра?нц?, д?ти Укра?ни!
?? ми доньки, внуки ? сини.

Ми ? нащадки мужн?х, непродажних,
Славетних та незламних вояк?в,
Як? боролися за воленьку в?дважно,
Як? за мирне небо полягли.

?стор?я породжена прадавно.
Н?хто не в силах зчислить точн?й в?к.
Вона ? неск?нченна й нездоланна,
Вона - то ? л?топис важних* л?т!

Ми, браття, прожили немало во?н
? пролили за них цистерни кров?.
Ми ворог?в долали раз за разом.
? дос? перед нами виб?р гасел.

Життя - то боротьба, а розум - зброя.
? будь-хто з нас - то во?н... справа в т?м,
Що кожен сам обрать повинен поле
Одв?чно? тяжко? боротьби.

Не будемо вдаватись до подробиць
Стражденних тих во?нних г?рких л?т.
Тяжк? то муки, оповит? горем,
Сл?зьми Вкра?ни, вкрившими блакить.

В якому б ми м?стечку не ос?ли,
Ми вс? живемо на земл? одн?й.
Ми- укра?нц?, нац?я ?дина,
Багата на ремесла ? п?сн?!

Де в св?т? ще знайдеться Чура?вна
?з голосом соп?лчиним, тонким?
А де зустр?неш кобзар?в тих дивних,
Що наосл?п сп?вали т? п?сн?,
Що стали голосом ? тугою народу,
Його душою, розумом, крилом,
Яке виносило ?х через води
Дн?пра, Десни, Прута...ген за кордон!

Ось ? згадались нариси минул?...
А зараз же сучасн?сть...дн? не т?.
Оск?льки я киянкою родилась,
То маю честь сказать про Ки?в св?й.

Герой то м?сто!В в?йни постраждало
Не мало в?д сторонн?х ворог?в.
Та не здалось воно, все ж устояло,
А зараз - мегапол?с Ки?в м?й.

Тепера* вже його ? не вп?зна?ш,
Якщо пор?внювать мин?л? дн?.
У ньому нов? барви ув?брались.
Споруди вже не т?, а вс? нов?.

Хоч наше м?сто стало б?льш сучасним,
Ми бережем ?стор?? зразки.
В?дновлю?мо храми, що завчасно,
Як ми, в?дновлювали наш??* д?ди.

Чого лиш варта наша славна Лавра,
Яку я бачу що не кожен раз?!
Яка вона простора ? прекрасна,
Святиня й берегиня м?ста крас*!

Багато в мо?м м?ст? колорит?в:
Собор?в, храм?в, площ, парк?в, споруд,
Музе?в тематичних ? незвичних,
Що сл?дом за собою час несуть.

? як же не згада?ш р?дну р?чку,
Описувану Стельмахом, Франком,
Шевченком, Укра?нкою, Малишком,
Описаною мною, цим пером.

Дн?про- ревучий, дужий, сильний, гордий,
Такий великий, бистрий* ? м?цний.
Впада?ш ти з протоками у море,
У Чорне, шо на п?вдн? сонячн?м.

Тепер, напевно, доб?га? черга
Сказать про люд м?ський же- про киян,
Як? ? серцевиною столиц?, ?? ?ством
(З банальним почуттям).

У нас люд р?зний : б?дний ? багатий,
Привабливий й не дуже... в ?нш?м р?ч.
Ми з часом стали душу утрачати,
Мораль убили вщент, забули р?ч.
Ми мову продали... Що ще сказати?
Мен? це непри?мно п?знавати!

Ну ясно ж, час спливе, а нам лишати
Же необх?дно сл?д сво?х под?й.
Потр?бно за собою прос?вати
Над?ю на яскрав? й св?тл? дн?.

Родити дужих й сильних нам нащадк?в
? виховать по праву ? уму,
Щоб ц?нували т? давн? початки,
?стор?ю кра?ни... лиш одну!

Щоб кожен з нас, киян, був осв?тянином
З широким шляхом в обр?? нов?.
Щоб полишили м?сто наше славне
Чутки про безкультур`я ? б?йки!

? лиш тод? не соромно сказати,
Що я - киянин справжн?й! Ки?в- м?й!
Породжений я тут! Тут ? вмирати,
У мегапол?с? рожевих мр?й!

(*- авторськ? неолог?зми)

2010 р.